У перекладознавстві поняття «голос» має різні значення. Як метафору, його вживають стосовно авторів, усних та письмових перекладачів, оповідачів, персонажів і навіть науковців, як у назві журналу New Voices in Translation Studies («Нові голоси у перекладознавстві»). Крім того, це поняття вживається і в неметафоричному сенсі, стосовно фізичних голосів перекладачів, акторів дубляжу, а також співаків та акторів, що виконують перекладені пісні або грають у перекладених п’єсах (Anderman 2007; див. Драматургічний переклад (Drama translation); Музика і переклад (Music and translation); Закадровий переклад та дублювання (Voiceover and dubbing)). До тісно пов’язаних з ним понять, які частково перетинаються, належать стиль (див. Baker 2000, див. також Стилістика і переклад (Stylistics and translation)), (не) помітність перекладача, агентність (див. Агенти перекладу (Agents of translation)), «перекладач у тексті» (May 1994) і непрямий дискурс (Folkart 1991). Деякі тлумачення голосу у перекладознавстві, вочевидь, запозичено з інших дисциплін, таких як лінгвістика, порівняльне літературознавство, антропологія та постколоніальні дослідження.