Коли в аудіовізуальній індустрії стикаєшся з міжмовною передачею мовлення, існує два фундаментальні підходи. Або усний матеріал залишається усним матеріалом, як в оригіналі, або ж трансформується в письмовий матеріал. Другий варіант відомий як субтитрування* і полягає у виведенні на екран письмового тексту, що передає діалог цільовою мовою (ЦМ). Перший варіант загалом відомий як переозвучення, де оригінальна звукова доріжка може повністю заміщуватися новою доріжкою ЦМ, а це означає, що цільова аудиторія більше не чутиме репліки першоджерела, як під час дублювання (також відомого як ліпсинк, чи мовленнєва анімація) та дикторського тексту. Існує інший підхід, коли переклад накладається зверху, і оригінальну розмову чути на тлі, як у випадку з закадровим чи усним перекладом.