В сучасну добу глобальний обсяг та інтенсивність подорожування зростають у геометричній прогресії. Туризм стрімко й повсюдно перетворюється на найдинамічнішу галузь. Феномен глобалізації (globalization) заволодів увагою дослідників, що намагаються визначити вплив зростання темпів руху товарів, знаків і людей на самооцінку, соціально-економічну діяльність та розвиток культури окремих індивідів і їхніх груп. Теорії подорожування набувають все більшої ваги в концепціях еволюції сучасності (Urry 2007). І увесь цей рух вирує поміж мовцями, що спілкуються понад 6700 мовами. Однак донедавна в дослідженнях подорожування і туризму здебільшого ігнорувався такий важливий аспект цього руху, як зв’язок між мандрівником і мовою. Це ігнорування стає ще більш промовистим, коли зважити на типові ситуації гострого приниження мандрівника від раптової втрати мови, коли все йде геть не так, а знайомі слова стають непридатними. Байдужість до питань мови і перекладу неминуче спричинює значну міфологізацію як досвіду подорожування, так і змісту розповідей про нього. Відповідно, в дослідженнях ролі перекладу у подорожуванні на перший план виходять такі стрижневі питання, як мова і влада (power), міф про мовну прозорість, а також можливість спілкування на основі універсалій (Rubel & Rosman 2003).