Глобалізація суспільства вимагає підвищеної уваги до процесів посередництва й перенесення (трансферу) – між культурами, релігіями, соціальними групами – з погляду взаємодій, що є змістом міжкультурних контактів. У таких ситуаціях, які вимагають подолання зсувів між різними та, часто, навіть суперечливими, контекстами, переклад є найважливішим. Він є важливим засобом для глобальних відносин обміну та трансформації і є практикою, в якій, і за допомогою якої, виявляються і реалізуються культурні відмінності, дисбаланс влади та сфера дій. Розширення змісту категорії перекладу є важливим для виникнення «повороту в площину перекладу» (‘translational turn’) в гуманітарних та соціальних науках. Суттєвою передумовою цього був «поворот до культури» (‘cultural turn’) в межах самого перекладознавства, який триває з 1980-х років (пор. Сьюзен Баснет, Лоуренс Венуті, Майкл Кронін та ін., див. Повороти перекладознавства (The turns of Translation Studies)). Переклад більше не вважається просто мовною чи текстовою практикою, а радше широкомасштабною культурною та соціальною діяльністю. Відповідно, до сфери компетентності перекладача увійшли проблеми культурного перекладу (Cultural translation), а також суперечності й складність світів культурного життя. Близько двох десятиліть тому С’юзен Баснет почала визначати переклад як головну категорію культурології, увівши у вжиток поняття «поворот у площину перекладу в культурології» (“translation turn in cultural studies”) (Bassnett 1998; Snell-Hornby 2006: 164–69). Пізніше до цієї дискусії долучились автори з поза меж дисципліни «Перекладознавство». Це посилило й розширило перекладацьку перспективу, як теоретично, так і систематично: формування ширшого «повороту в площину перекладу» в різних дисциплінах гуманітарних та соціальних наук йде на повну (Bassnett 2012; Bachmann-Medick 2009).