Політикою, у найвужчому значенні цього слова, називають ведення політичних та громадських справ органами державної влади та управління, тобто політичних чи громадських практик, що реалізуються в нормах права. Такі практики включають так звані мовну та перекладацьку політики (див. також нижче). Однак у ширшому значенні політика охоплює не лише уряди та урядові установи, а й інші інституції та міжнародні організації, такі як ЄС чи ООН, або приватні компанії, кожна з яких здійснює свою діяльність за певними правилами. Крім того, навіть відносно неформальні ситуації мають свої політичні виміри в такій мірі, що навіть брак певної політики може становити політику. У перекладознавсті (Translation Studies) також спостерігається подібний різнобій значень: «політика перекладу» охоплює різноманітні смисли, від офіційних інституційних ситуацій (див. Інституційний переклад (Institutional translation)) до широкого спектру відносно неформальних обставин, пов'язаних з ідеологією, стратегіями перекладачів та видавців, призами та грантами, вишколом перекладачів тощо. Функціонуючи як термін-парасолька або збірне поняття, «політика перекладу», однак, ризикує стати порожнім поняттям з невеликою концептуальною додатковою вартістю. Цей парадокс може бути проілюстрований відсутністю до цього терміну окремої статті в перекладознавчих довідниках (companions), яких кілька (Munday 2009; Pöchhacker 2004), в теоретичних оглядах (Pym 2010), хрестоматіях (Venuti 2000) або енциклопедіях у галузі перекладознавства (Baker & Saldanha 2008).