Підготовка тлумачів є головною проблемою в межах дисципліни «Теорія усного перекладу» (Interpreting Studies). Хоча вважається, що «модель підготовки» конференц-тлумачів сформувалася до кінця ХХ століття, зростаюча диверсифікація професійних сфер поставила під сумнів доцільність стандартизації як змісту, так і методики його навчання. Відтак метою цієї статті є огляд підготовки тлумачів з урахуванням відповідних професійних сфер, методів і соціокультурних традицій, зосереджуючись на типових моделях і звертаючи увагу на головні дискусійні та суперечливі аспекти цієї проблеми. Обговорення засадничих питань під заголовками «Інституціоналізація» (Institutionalization), «Академізація» та «Диверсифікація» закладе підґрунтя для стислого огляду окремих аспектів змісту і методики навчання усного перекладу.