Соціологічні підходи до перекладу склалися на основі розуміння того, що переклад – це діяльність, на яку глибоко впливають суспільні умови. Прагнення зрозуміти механізми, що лежать в основі погляду на переклад як на суспільну практику, сприяли розвитку ряду аналітичних інструментів, які допомогли висвітлити різні складові, що пояснюють включення перекладу до ширшого соціального контексту, в цілому, і суспільний характер перекладу, зокрема. Нові підходи привернули увагу до різних ділянок досліджень, які досі були недостатньо дослідженні або пояснені теоретично: навчальні заклади, умови праці, професійні інститути та їх суспільна роль, питання етики в перекладі, (авто)біографії перекладачів, ширший розгляд таких питань як переклад на світовому ринку, соціополітичні аспекти перекладу, переклад і його роль в активізмі (діяльності з досягнення політичних, економічних, соціальних чи якихось інших змін (див. Ідеологічний (заангажований) переклад та громадянська активність(Committed translation and activism)) та багато інших. Ці ділянки досліджень виявилися особливо широкими: від художнього перекладу, до прагматичних аспектів перекладу, локалізації (localization), сурдоперекладу або перекладу жестових мов (sign language interpreting and translating) судового перекладу (перекладу процесуальних дій), усного перекладу для потреб громади (супроводжувального перекладу) (див. Усний переклад у соціальній сфері) (Community interpreting).