Мультимодальність, або «використання декількох семіотичних ресурсів у моделюванні семіотичного продукту або діяльності» (Kress & van Leeuwen 2001: 20), не є новою сферою досліджень, оскільки все, тією чи іншою мірою, є мультимодальним. Проте, сьогодні такі архетипні мультимодальні тексти, як кінофільми, телевізійні програми чи веб-сайти, значно розширили сферу вивчення мультимодальності. Різні автори використовують такі словосполучення як, наприклад, «семіотична модальність», «семіотичний модус» та інші як синоніми терміна «семіотичний ресурс». Однак у цій статті, щоб забезпечити прозорість викладу, вживається лише термін «ресурс». Важливість мультимодальності постійно зростає, охоплюючи практично всі дисциплін, включаючи й переклад. Зокрема, видається, що вивчення аудіовізуального перекладу (Audiovisual translation) за самою своєю природою залежить від досліджень мультимодальності. Виходячи з цього, деякі автори (Baldry 2000; Taylor 2003, 2004; Gambier 2006; Perego 2009; Burczynska 2012) почали вивчати цей напрямок. З іншого боку, варто зазначити, що роль перекладу в дослідженнях мультимодальності, м’яко кажучи, не викликає особливого зацікавлення. Прикметним є те, що на 340 сторінках, присвячених мультимодальності в авторитетній праці видавництва Рутледж «Енциклопедичний довідник з мультимодального аналізу» (Routledge Handbook of Multimodal Analysis) (2009), переклад не зазначено навіть у покажчику. Таким чином, на плечі перекладачів аудіовізуальних текстів лягає відповідальне завдання: шукати й знайти потенціал мультимодального аналізу для його застосування у сфері перекладу аудіовізуальної продукції.