При поєднанні двох відмінних речей, істот чи явищ – схрещенні сортів рослин чи порід тварин, злитті двох ідентичностей, змішанні літературних жанрів, сполученні в одній будівлі ознак різних архітектурних стилів – утворюється щось нове, і це нове – гібрид. У сучасному світі ідея гібридності має здебільшого позитивні конотації, якщо простежити її вираження в естетиці чи теорії культури, що спираються на постколоніальні моделі (Bhabha, Young / Гомі Бгабга, Роберт Янґ) та теорії кіборга (Haraway/ Дона Гаравей). Змішані ідентичності та творчу інтерференцію оцінюють позитивно за їхню можливість впроваджувати інновації, дивувати, виражати нові почуття та ідеї, відображати зміну соціокультурних реалій. У французькій мові відбувається схожа переоцінка терміна «métissage» («метисаж»). Однак ідея гібридності має й довгу історію негативного тлумачення. Згадаймо слова «mongrel» («дворняга», «мішанець», «помісь») чи «half-breed» («покруч», «напівкровка»), які належать до того ж семантичного поля. Упродовж XVIII і XIX століть гібридність постійно асоціювалась з анормальним, потворним чи гротескним, ба більше – термін був у вжитку в один з найпохмуріших епізодів історії науки, пов'язаним з расистським вченням «полігенізму», яке стверджувало, що раси людини – це різні види, які мають незалежне між собою походження. Для поборників чистих форм вираження гібридність вважалась формою забруднення, так само як релігійний синкретизм відхилявся і продовжує відхилятися речниками панівних догм.