Культуроорієнтований підхід, або, як його зазвичай називають, «культурний переворот/ поворот» (див. Повороти перекладознавства (The turns of Translation Studies)) – це теоретико-методологічна зміна в перекладознавстві, що отримала визнання на початку 1990-х років і пов’язана передусім з працями Сьюзен Баснет та Андре Лефевра (Susan Bassnett, André Lefevere), а згодом і Лоренса Венуті (Lawrence Venuti). Спираючись на дескриптивне (описове) перекладознавство > (Descriptive Translation Studies), і особливо на праці так званої «Маніпуляційної школи» (‘Manipulation School’) (Hermans 1985), і поділяючи орієнтованість на цільову культуру полісистемної теорії (Polysystem theory and translation) та робіт Ґідеона Турі про норми перекладу (Norms of translation), підхід до дослідження перекладу з погляду культури також відображає більш загальні зміни в епістемологічній позиції в гуманітарних науках і за їх межами, від «позитивізму» до «відносності», від віри у знаходження універсальних критеріїв щодо цього явища до віри, що на явище здійснюється вплив спостерігача (якщо взагалі його не визначає). Хоча цей підхід і сформувався переважно в результаті вивчення перекладу художньої літератури, та, очевидно, він спростовує поділ на художню і нехудожню літературу, оскільки «беззастережно охоплює всі види перекладу» (Snell-Hornby 1990: 84).