Як зазначають чимало авторів, статус перекладу вже давно страждає від того, що його вважають похідною діяльністю, на відміну від „оригінальної” літературної, яка вважається творчою. Таким чином, важливість поняття творчості для перекладознавства частково зумовлено його використанням науковцями й критиками з метою підвищення статусу перекладу, аргументуючи його творчий характер. Цю аргументацію репрезентують у межах різних підходів. Деякі науковці зосереджуються на тих галузях перекладацької діяльності, в яких наявність творчого елементу не піддається сумніву, наприклад, переклад художньої прози (Literary translation), переклад поезії (Poetry translation), переклад гри слів (Wordplay in translation) і, останнім часом, транскреація (перестворення) (Transcreation), адаптація (Adaptation) та мультимодальний переклад (див. Мультимодальність та аудіовізуальний переклад (Multimodality and audiovisual translation)). Досліджувалась і праця таких письменників, як Семюел Бекет, Йосип Бродський чи Джеймс Джойс, які перекладають власні твори. Деякі критики сприймають цей автопереклад (Self-translation) як внутрішньо більш креативний, ніж “просто” переклад. У цій же площині, деякі дослідження зосереджуються на аналізі стратегій та тактик (Translation strategies and tactics), які застосовують письменники, що перекладають власні твори, на предмет їх відмінності від тих, що їх застосовують професійні перекладачі. Деякі дослідники вважають творчість невід’ємною частиною процесу перекладу. Інші тлумачать її як стратегію, що її може обрати (чи не обрати) перекладач, як функцію його перекладацької агентивності (див. також Агенти перекладу (Agents of translation)), а отже, як це не парадоксально звучить, як те, що потенційно відрізняє творче письмо і креативний переклад від “просто” перекладу. Євгенія Лоффредо та Мануела Пертегелла (Loffredo and Perteghella 2006: 3–6) зауважують, що розмежування між “оригінальними” й “похідними” текстами само по собі є культурологічним конструктом, яке стає все більш неприйнятним у постмодерну критичну епоху; якщо письмовий переклад є способом письма, то його не можна відокремлювати від ширшого поняття самого літературного письма: обидва є «його творчими видами».